ВЛАДА РАЛКО. ЕКСКУРСІЯ ПО ВИСТАВЦІ «АНАТОМІЯ»

Влада Ралко, «Дельфіни!». З серії «Військовий санаторій»
Влада Ралко, «Дельфіни!». З серії «Військовий санаторій»

До відкриття виставки сучасної української художниці Влади Ралко нова команда Одеського художнього музею організувала прес-тур, на якому Влада розповіла про виставку і свої роботи. Ми зняли подію на відео і підготували скорочену текстову версію запису.

Я вважаю цю виставку знаковою для себе. Сподіваюсь, що Одеський художній музей отримає новий шанс на життя, нову культурну політику. Саме тому я відчувала свою відповідальність, відбираючи роботи для експозиції.

Готуючи виставку «Анатомія», ми вирішили поєднати в експозиції роботи різних серій і років. В одному з анонсів було заявлено, що це ретроспективна виставка, в якій будуть показані кращі роботи. Я хочу це заперечити, тому що ретроспекція для мене пов’язана з підведенням підсумків. Але мені подобається вибудовувати з робіт різних періодів, написаних для різних проектів, історію не про те, що було тоді, а про те, що відбувається зараз. І я обрала роботи, які для мене актуалізуються саме тепер.

Моя остання книжка називається «Анатомія» — і виставку я назвала так само. Ії основна тема — тіло. Я хочу показати, як через тіло можна побачити основні прояви людського.

Виставка побудована не по хронології. Як на мене хронологія і час не тотожні. У якомусь сенсі хронологія заперечує час. Час — це не годинникова стрілка, яка рухається рівномірно, він може стояти, а може йти дуже швидко. Тому в експозиції перемішані роботи різних періодів — я дивилась на те, як вони доповнюють одна одну. Для мене було важливим створити такі сусідства, щоб роботи підсилювали, або навіть коментували одна одну.

Cерія, яка визначила назву і тему експозиції — «Анатомія». В ній сім робіт, всі вони представлені в експозиції. Ця серія написана для проекту «Худшкола», в рамках якого ми разом з Володимиром Будніковим і Олександром Бабаком міркували про особливості і наш досвід радянської художньої освіти.

Під час навчання в академії, в радянські часи, ми вивчали анатомію дуже відсторонено — для того, щоб потім малювати тіло ідеальної радянської людини.

121212

Влада Ралко. З серії «Анатомія»

Роботи серії виконані в стилі анатомічних таблиць, але я доповнила їх новою реальністю. Для мене важливе поєднання живого тіла з елементами, які можна замінювати — і те, що це свідчить про наш час.

161616

Влада Ралко. З серії «Анатомія»

Ми зараз живемо поряд із війною. Війна відкрила нашу вразливість, нові обов’язки і почуття відповідальності. Про деякі речі ми думали з абстрактної точки зору — а тепер багато що стало реальністю.

101010

Влада Ралко. З серії «Анатомія»

Мішень — дуже важливий для мене елемент. Він пов’язаний з серією «Київський щоденник». Я малювала її три роки  — і на певних етапах мене питали, коли я закінчу. Я відповідала, що я не знаю. І це лякало мене саму, бо я не знала, куди зайшла і коли зупинюсь.

Я зупинилась тоді, коли події почали повторюватись. Можна було проілюструвати актуальну подію малюнком,  який я зробила рік тому. І подібне ходіння по колу — дуже бентежна для мене тема.

Людина, яка ходить по замкненому колу, обирає звичні маршрути і вибудовує навколо себе герметичний світ, стає вразливою — і в неї можна стріляти, як в мішень. Окрім того, коло — щось ідеальне, а для мені цікаві хиби, неправильності. Коли жест художника десь переривається, це свідчить про високу якість того, що він зробив.

\

Влада Ралко, «Дельфіни!». З серії «Військовий санаторій»

Влада Ралко, «Дельфіни!». З серії «Військовий санаторій»

Робота з серії «Військовий санаторій» для мене знакова, вона була зроблена у санаторії для військових в Гурзуфі, де проходила художня резиденція. Тепер назва «Військовий санаторій» набула інших сенсів.

IMG_0922Влада Ралко, «Дві фігури». З серії «Проста людина»

Для мене важливо, що багатьох своїх робіт я давно не бачила — і для мене було цікаво побудувати цю лінію в новому просторі. В одному з інтерв’ю мене запитали, що я робила під час Помаранчевої революції. Тоді я не зверталась до політики в своїх роботах. Але коли я передивлялась роботи, створені  в той час, то побачила це полотно з серії «Проста людина».

888

Влада Ралко. З серії «Закохані хлопчики»

У роботах з серії «Закохані хлопчики» показані прояви почуттів, актуалізовані через тілесне. Мені імпонує твердження,  що душа не знаходиться десь назовні, і не є чимось окремим всередині тіла. Тіло — не оболонка, а душа — не її вміст. Вона — таємне м’язове почуття і, власне, є тілом. Тіло через певні свої прояви актуалізує людське і дух. Воно не хороше чи погане, чисте або нечисте. Коли тіло цілісне, воно живе. Якщо ми починаємо його розділяти, то припиняємо його розуміти.

555

Влада Ралко, «Туга за батьківщиною»

Робота знаходиться поза серіями. Ії назву, «Туга за батьківщиною», запозичено у Новаліса. В основі її ідеї — тема роздвоєної людини, близнюків, які уособлюють проблему невизначеності і складності, до якої я часто повертаюсь у своїх роботах.

Нерідко ситуація вимагає від нас стати на певний бік і визначитись. Але через це визначення ми дуже спрощуємо її і  втрачаємо багато нюансів. І ця постійна невизначеність і вагання для мене дуже важливі.

111171717

Влада Ралко, «Приготування». З серії «Резерв»

Робота 2017 року з серії «Резерв», називається «Приготування». В основі зображеного —  картинка зі старовинної польської кулінарної книги. Мене тут зацікавило зображення курки, яке схоже на людське тільце. Поруч ми бачимо фігуру людини в білому халаті, яка діє. Всі фотографії з цієї книги скомпоновані так, що ми не бачимо, хто це. Хтось невідомий діє — і він навіть не маркує себе певними атрибутами. Образ уніформи зараз вийшов на передній план, це і поліцейська уніформа, і медична уніформа, і уніформа деяких дивних угрупувань, як то «Національний патруль» та ін.

18188181

Влада Ралко. З серії «Лінія розмежування»

Полотно з серії «Резерв», більшу частину якої я робила в резиденції в Каневі. Це місце пов’язане з багатьма символічними для мене речами. Моя майстерня знаходилась на березі Дніпра. На початку Майдану були поширені вульгарні розмірковування, що Україна розділиться по лінії Дніпра. І лінія Дніпра стала міфічною лінією розмежування і набула нових складних змістів.

 На трасі, яка веде до Чернечої гори, порожньо і відчувається надзвичайний спокій. Ця ситуація здалась мені вкрай сюрреалістичною: навколо розвиваються бурхливі події, ми спостерігаємо за драматичними змінами ситуації в новинах. А тут нічого не відбувається, все навколо залите сонцем. Тоді був серпень, стояла спека, повітря не рухалось. Чорна дошка праворуч — просто табличка біля ресторану, де забули написати меню.

Для серії «Резерв» для якої я використовувала фото з сімейного архіву. Для мене це певне табу, бо сімейний архів — це щось надто близьке для мене, і я не могла сприймати ці світлини відокремлено. Фотографії дуже змінились в процесі роботи. Від них залишились лише фрагменти, подібні уривкам спогадів, які зберігаються у пам’яті.

222

Влада Ралко

На цій роботі теж бачимо абсолютно реальну ситуацію: чорний квадрат зупинки, чорну урну, чорний стовп — і, знову, лінію Дніпра. І перехожих, які здаються примарами. Невідомо, що відбувається, навколо повний спокій — але він ще страшніший, ніж активна дія.

Коло я працювала над роботою, то зрозуміла, що фрагменти тіла схожі на лицарські обладунки.  І мене цікавило, чи може тіло бути захистом, яким чином воно зараз піддається небезпеці і відчуває те, що з ним відбувається.

Влада Ралко

Влада Ралко. З серії «Лінія розмежування»

Це робота з серії «Лінія розмежування», на ній ми також бачимо подвоєну людину і лінію Дніпра. Для багатьох робіт з цієї серії я взяла досить абстрактні ситуації. Але враховуючі наші знання про те, що відбувається насправді, кожна ситуація починає означати щось інше  — і робота випромінює небезпеку або напругу.

Корпус я хотіла зробити схожим  за кольором на таблиці, які можна побачити водночас в кабінетах анатомії і  в м’ясній лавці.

444

Влада Ралко, «Дівчина і смерть»

Полотно «Дівчина і смерть» для мене знакове, сюжет повторювався в моїх роботах кілька разів. Це класичний сюжет, який багато разів відтворювали різні митці. Але у них він здебільшого мав дидактичне значення, а тут я хотіла зосередитись на темі життя і смерті і їх вітальній енергії.

Тут розкрита тема тіла жінки як в’язниці — тому, що її призначили виконувати певні функції. Але виконувати їх чи ні — її справа, рішення і відповідальність.

1111111

Влада Ралко, «Зона комфорту». З серії «Резерв»

У серії «Резерв» я використовувала кольорову гаму публічних радянських інтер’єрів. Кольори сходів, які фарбували під килим і панелей на стінах — поєднання, яке в’їлось в свідомість з дитинства. З іншого боку, це сполучення кольорів близьке для італійських неокласиків — наприклад,  Карло Карра, Джорджо Моранді, які теж працювали в непростий час. Саме через такі класичні візуальні елементи мені цікаво говорити про актуальне і бачити, як через зверенення до них проявляється політичне.

151515

Влада Ралко, «Фігура з чорною головою». З серії «Резерв»

Постать з чорною головою повторювалась в декількох роботах, і є знаковою для всієї серії. В ній я бачила фігуру людини, яка не діє. Вона стала для мене символом часу. Навколо відбуваються драматичні події, ситуація не вирішена і невідомо, яким чином це може статись.

Дуже часто від різних людей я чула фразу: «а що ми можемо зробити?». Така людина нагадує мені ляльку, у якої відірвалися руки і ноги. Вона погубила свої органи і з ними втратила свої функції. Зображення не дуже анатомічне — ще в Київському щоденнику я малювала постаті, подібні до міліцейської ляльки Марусі, ватяної ляльки, яку використовують для слідчих експериментів. Вона уособлює образ людини, яка вже нічого не відчуває —  вона увійшла в стан жертви і їй в ньому добре.

20202020

Влада Ралко. Роботи з серії «Поверхня»

Багато робіт серії написані по фотографіям, які я робила по дорозі в Одесу приблизно десять років тому. Коли ми їхали, то потрапили в зливу. Я дуже сильно трансформувала зображення, але певні елементи на них — дуже конкретні.  

У серії я розглядала пейзаж як тіло. Я згадувала японську традицію,  коли внутрішній стан героя ілюструється станом природи — таким чином зовнішнє показує внутрішнє. І тут я нібито вивернула тіло людини — і воно стало пейзажем. Зображене на роботах схоже на  частини людського тіла або нутрощі, але це доволі реальні пейзажі.

1919191

Влада Ралко, «Тіло». З серії «Резерв»

Курча — символ часу, який я вперше намалювала у 2011 році у «Китайському еротичному щоденнику». Це безвольне тільце, з яким можна робити все, що завгодно. Загорнута в біле фігура викликає багато асоціацій — але, насправді, це рибний рулет з кулінарної книги. Чорна голова подібна до балаклави, і, водночас, до тканини, в яку загортають голову заручника. Заручник не обирає свою роль, але у ситуації своєї вимушеної бездіяльності стає надзвичайно впливовою фігурою.

111

Влада Ралко, «Відпочинок». З серії «Укриття», 2015

Це робота з серії «Укриття». Мені хотілось зробити буденні ситуації напруженими. Це пікнік — мирна ситуація,  дівчина відпочиває, а поряд горить вогнище. Але коли по радіо передають новини, дим, полум’я, різкі звуки навколо набувають зовсім інших змістів.

131313

Влада Ралко, «Чорна Вода». З серії «Лінія розмежування»

Робота з серії «Укриття». Тут також зображені лінія Дніпра, чорна вода і балаклава. У роботах серії я використовувала елементи, які на певний період були пов’язані з революцією та війною. Але з плином часу багато що з зображеного актуалізується зовсім інакше.

Підготувала Анастасія Суворова

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *