Виявлення національного творчого духу. Виставка Анастасії Рак «Поклик»

1 березня о 18:30 за підтримки Міністерства аграрної політики і продовольства України відбудеться відкриття виставки живопису на склі Анастасії Рак «Поклик» в рамках проекту «Поетика наїву», присвяченого українській народній картині. Мистецтвознавці ставлять роботи Анастасії Рак в один ряд з полотнами Катерини Білокур і Марії Приймаченко, а Франція, в захваті від кольорової гами авторки без художньої освіти, охрестила мисткиню «українським Матіссом в жіночій особі». До переліку представлених робіт увійдуть ранні твори художниці з приватних колекцій, що разом з естетичним значенням давно набули історико-культурного, ставши національним надбанням України.

Шляхи розвитку вітчизняної народної культури XX століття надзвичайно суперечливі. До нових естетико-творчих феноменів, які виникли на тлі історичних й соціокультурних трансформацій, належить наїв. В образотворчій системі мистецькі практики примітивістів спираються на фундамент пракультури, символічна матриця якої супроводжувала творчість будь-якої цивілізації протягом всіх етапів її еволюції. Специфіка художньої системи наївного мистецтва визначається декількома факторами, серед яких найбільш істотним є естетизація та сакралізація реальності за допомогою архаїчного шару в свідомості художника. 

Анастасія Рак, художниця

Анастасія Трохимівна народилася 1922 року в селі Васильки на Полтавщині в родині хліборобів козацького походження. За спогадами самої мисткині, дитинство і юність вона прожила в любові: батьки повністю підтримували захоплення дівчинки живописом, оберігаючи в ній тонку мрійливу натуру. Під час Другої світової війни юну Настю забрали на “годинникову” фабрику в місто Карлсруе. Її картина на полотні «Юнак і дівчина біля колодязя», потрапивши до рук наглядачки, забезпечила Настуню модним одягом і взуттям, а невдовзі відбулося доленосне для неї знайомство з інженером і художником-аматором Вільгельмом Каплером, який став її шанувальником, вчителем і другом. Котики, натюрморти, краєвиди на склі безіменного авторства знайшли чимало покупців серед німців завдяки його щирому покровительству.

Час, проведений в неволі, в жодному разі не вплинув на характер творчості Рак. Увібравши в себе красу Полтавського краю з його безмежними квітучими садами, розмаїттям декоративно-прикладного мистецтва, її народна картина залишалася яскравою, самобутньою, включаючи в себе широкий тематичний діапазон. Найпростіші пейзажі, натюрморти, образи улюблених тамтешніх героїв (козака Мамая й Наталки Полтавки, арії якої Анастасія з радістю виконувала в місцевому театрі) та соціально-побутові сцени сільського життя, доповнені фольклорними інтерпретаціями. Мова її живопису настільки образно передає глибокий зміст віршів чи казок, що в свідомості одразу спливають асоціативні поетичні рядки.

Анастасія Рак

20 століття назване епохою руйнування традиційних засад в народному мистецтві. Під тиском зовнішніх чинників (індустріалізації, науково-технічної революції) сільський побут та світогляд почали поступово змінюватися на догоду новому світу можливостей. На прикладі робіт Анастасії Рак очевидно, що час вносив неабиякі корективи в традиції народного малярства. Тодішні майстри розпису по склу все частіше беруться використовувати мотиви, затверджені масовою культурою, аби привернути увагу замовника до своєї творчості. Проте Анастасія Трохимівна завжди зображає тільки те, що можна по праву вважати ввільненням національного творчого духу. Так, перебуваючи в неволі у гітлерівській Німеччині, і отримавши унікальну можливість працювати зі склом, в картинах Рак оживають спогади затишного сімейного побуту, фрагменти народних гулянь та Сорочинського і Лохвицького ярмарку, на яких дівчинка вперше побачила народних майстрів з роботою.

Анастасія Рак

Зображуючи найпростіші, звичні оку предмети чи події, Рак майстерно вплітає у свою візуальну оповідь мотив святковості. Характер зовнішніх убрань, невербального спілкування є своєрідним посланням персонажів. Ставлення авторки до предмету естетичного дослідження проявляється в умисному спрощенні форми задля відсіву головного від другорядного. Таким чином, вже в самому об’єкті зображення мисткинею закладається гра на контрасті: «звичайний – особливий», що й викликає живий інтерес глядача.

Анастасія Рак

У справжнього майстра завжди існує набір рішень основних естетичних проблем. Інша справа, чи усвідомлює митець сміливість та радикальність свого художнього методу? Так, Анастасією Рак рухала жага до відтворення внутрішнього світовідчуття, тому навряд чи вона аналізувала незвичайність чи несподіваність специфіки власного формотворчого компоненту. З іншого боку мисткиня добре розуміла, що квіти чи тварини на картині не можуть бути більшими за будівлі чи людей поряд, проте прагнення до гармонізації простору підказувало їй таке зіставлення, пояснюючи єдність умовної та художньої природи образу.

Значущість художнього явища видатної наївної художниці полягає в майстерному поєднанні образної трансформації та формотворчої декоративно-прикладної традиції. Відновивши забуту техніку малювання на склі, в творах авторки навіки злилися риси пісенного фольклору й праобразів  етнічної міфології, пов’язаної з багатовіковим заняттям хліборобством та тваринництвом. Її міфологічні сюжети завжди прості, забарвлені колоритом родинного побуту, а центральними персонажами в них залишаються господар-господиня, їхній дім, церква, діти, поля, сади, худоба, – все що складало естетико-ціннісну парадигму українського села як культурного осередку.

Анастасія Рак

Експресивним, немов осяйним сонячним промінням, колоритом авторка передає українське світовідчуття. Площинність реальних предметів, їх спрощеність в формах і колірному рішенні є відображенням архетипізованого мислення, яке ставить перед собою завдання визначити не тільки зміст, зобразивши реальні об’єкти, а й передати емоційний характер оповіді. При різних формах композиції динаміка дії у всіх її роботах будується однаково – візуально-семантичні акценти розташовуються на площинному тлі без перетинів. Однак, цьому спрощенню є чітке пояснення: ігноруючи одні живописні якості, Рак досягає виразності за рахунок інших – ясності сприйняття, композиційної щільності та щирого поклику однозначності, якої іноді так не вистачає мистецькій практиці сучасності.

Минуло майже 30 років від того часу, як художній потенціал Анастасії Рак був визнаний у світі. Перша персональна виставка її живопису відбулася в 1992 р. в стінах Державного музею Т. Шевченка в Києві. У 1999 році в рамках «Днів української культури» в Парижі відрився її проект в Музеї Людини, де, замість одного місяця, тривав вісім. Тоді ж, за ініціативи музею, французькою мовою була опублікована книга про Анастасію Трохимівну «Кольори України – Живопис під склом». «У Франції мама зрозуміла, що її “мазюкання” цікаве іншим, Париж їй повернув віру в себе. Варто мені було на кілька хвилин залишити її в готелі, як її обступав натовп людей з проханням щось намалювати. З 2000 року вона особливо активно почала творити, повторюючи по пам’яті роботи, які вона бачила на базарах в молодому віці. Тоді вона перейшла від ніжних кольорів до інтенсивніших тонів», – зазначає син мисткині, художник, старший науковий співробітник НЦНК «Музею Івана Гончара» Володимир Рак.

Анастасія Рак

В 2007 році багаторічна мрія Анастасії Рак подякувати своєму німецькому наставнику Вільгельму Каплеру, – здійснилася. Син Володимир пригадує, як пролунав дзвінок з фонду “Взаєморозуміння і примирення”, й 85-річну Анастасію Трохимівну на п’ять днів запросили до Німеччини. «Там ми влаштували невелику виставку живопису на склі і відправилися на пошуки сім’ї Каплер, врешті решт знайшовши його доньку Фрідгільду, яка все життя зберігала її фото 1945 року».

Виставка Анастасії Рак

Традиція малювання на склі сягає корінням в давнину – в українських селах не було жодної хати, яку б не прикрашали скляні полотна. Живопис Рак – хоч і нераціональний, проте реалістичний та позбавлений будь-якого елементу копіювання. Авторка внесла в свої роботи надзвичайний об’єм, сконструйований завдяки лакам, складним кольоровим поєднанням й акцентам виразності напівтонів. Розпис здійснювався мисткинею зі зворотного боку скла з використанням спочатку темпери, згодом олійних фарб та кольорової туші, а за тло слугував звичайнісінький картон, іноді підмальований у потрібний тон. Сьогодні її картини зберігають музеї Москви, Санкт-Петербургу, а також Державний музей українського народного мистецтва, Народний музей архітектури і побуту, НЦНК “Музей Івана Гончара”, Державний музей Т.Г Шевченка, Державний музей літератури, Запорізький художній музей, Музей Людини в Парижі та численні приватні колекційні зібрання.

Анастасія Рак

«Незважаючи на те, що сьогодні наїв майже не з’являється в полі актуальної культури, саме він може стати ниткою Аріадни на шляху національної художньої ідентифікації. Прийоми та сюжети Анастасії Рак – невимушені, а тому зрозумілі кожному.  Відтак, її народна картина знаходить відгомін в серцях навіть тих, хто, здавалось би, далекий від чуттєвого світу мистецтва. Виставка «Поклик» в Міністерстві аграрної політики України – ще одна нагода інтегрувати глибоко-національну творчість в стрімкий потік життєвого ритму українців, адже відтворена взірцями народного мислення краса – споконвічна цінність, що здатна живити суспільство сьогодні», – коментує кураторка Тетяна Пилипчук.

Анастасія Рак

Отже, місія масштабного проекту «Поетика наїву», в рамках якого презентовано виставку Анастасії Рак «Поклик», стає дедалі очевиднішою: самоідентифікація наїву в образотворчій системі, що в подальшому сприятиме визначенню його ролі і місця в контексті сучасної візуальної культури, пронизаної тенденцією соціально-політичної турбулентності.

Автор: Роксана Рублевська

В рамках виставки відбудуться майстер-класи з живопису на склі, які проведе син Анастасії Трохимівни, Володимир Рак.

Проект триватиме з 1 березня по 1 травня 2019 року.

Час роботи: понеділок-п’ятниця, з 09:00 до 20:00. вул. Хрещатик, 24.

З фотоархіву Анастасії Рак

З фотоархіву Анастасії Рак

З фотоархіву Анастасії Рак

З фотоархіву Анастасії Рак

З фотоархіву Анастасії Рак

З фотоархіву Анастасії Рак

З фотоархіву Анастасії Рак

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *